Лікування протрузії дисків поперекового відділу хребта

Протрузія є патологічним процесом, що супроводжується випинанням міжхребцевих дисків в область хребетного каналу, фіброзне кільце при цьому зберігається цілісним. Це одна із проміжних стадій, яка згодом може призвести до виникнення міжхребцевої грижі.

Порушення не є самостійним захворюванням, найпоширеніша локалізація – в області поперекового відділу. Лікування протрузії дисків поперекового відділу хребта здійснюють комплексно.

Задіяні такі методи терапії:

Лікарські засоби.
Лікувальна фізкультура.
Масаж.
Йога, лікувальна гімнастика.
Протизапальні та знеболювальні блокади.

Протрузія виникає на тлі прогресуючого остеохондрозу внаслідок впливу дегенеративно-дистрофічних процесів. Це призводить до поступового зниження пружності та зневоднення диска, зниження його висоти та виникнення тріщин у фіброзному кільці. Протрузії значно сковують рухливість хребетного стовпа, сприяють розвитку хронічних болючих відчуттів (хронічної форми радикуліту).

У важких випадках спостерігається дисфункція внутрішніх органів, і навіть параліч кінцівок.

Симптоми

Міжхребетна протрузія формується у кілька стадій, залежно від яких виявлятимуться характерні ознаки порушень.

Типові прояви:

на початковому етапі у фіброзному кільці утворюються мікротріщини, а міжхребцевий диск поступово розплющується;
на стадії випинання міжхребцевих дисків диски можуть зрушуватися у різні боки;
залежно від цього можливий розвиток скарг на болючі відчуття, порушення рухливості;
підвищується ризик виникнення ускладнень: найнебезпечнішим варіантом вважається усунення диска до області спинномозкового каналу;
на третьому етапі відсутність лікування протрузій поперекового відділу може сприяти розвитку гриж з подальшим розривом міжхребцевих кілець та випаданням міжхребцевих дисків.

Рішення про те, як лікувати протрузії дисків хребетного відділу приймає лікар з огляду на прояви порушень. Симптоми протрузії схожі на прояви остеохондрозу і виявляються у вигляді скарг на порушення рухливості та почуття хворобливості, яке посилюватиметься при зміщенні диска.

Незначні усунення не виявляються у вигляді будь-яких тривожних симптомів. Тяжкий перебіг захворювання супроводжується почуттям оніміння в області кінцівок. Повне передавлювання корінця спинномозкового нерва може призвести до паралічу ніг.

Терапія

Лікар вирішує, як лікувати протрузію після очного огляду пацієнта, опитування щодо скарг і згідно з результатами комплексного обстеження: КТ, МРТ, рентгенографії.

Основними завданнями терапії є:

Усунення почуття хворобливості.
Нормалізація біомеханіки хребетного стовпа.
Здійснення повноцінного курсу реабілітації.

Лікування протрузії хребта здійснюють у тому випадку, якщо пацієнт має скарги на розвиток больових відчуттів або порушено рухову активність.

Підхід у лікуванні:

золотий стандарт медикаментозного лікування гострого болю у спині – залучення ліків із групи НПЗП;
масажі та лікувальну фізкультуру можна задіяти лише після усунення загострення захворювання, яке проявляється у вигляді інтенсивного болю;
можуть бути рекомендовані елементи фізіотерапії у вигляді електрофорезу та динамічних струмів;
гарним лікувальним ефектом має мануальна та рефлексотерапія;
пацієнти, які цікавляться питанням як вилікувати протрузію повинні знати, що позитивним терапевтичним ефектом у період ремісії має санаторно-курортне лікування.

Чим раніше і якісніше куповані болючі відчуття, тим менша ймовірність закріплення патологічних рухових стереотипів з подальшим виникненням емоційних порушень. У період загострення пацієнтам слід дотримуватися постільного режиму, використання знеболювальних, протизапальних ліків, міорелаксантів.

Медикаментозне лікування

Медикаментозне лікування протрузії поперекового відділу хребта має на увазі використання різних груп лікарських препаратів.

Призначаються такі кошти:

Медикаментів із групи нестероїдних протизапальних засобів : Мелоксикаму, Диклофенаку, Німесуліду, Кеторолаку. Дія препаратів спрямована на купірування запального процесу та усунення больових відчуттів. Ліки випускають у формі таблеток внутрішнього прийому, мазей для зовнішнього нанесення. Для більш вираженого ефекту можуть бути задіяні внутрішньом'язові ін'єкції. Допускається одночасне застосування пероральних або ін'єкційних форм ліків спільно з мазями, кремами, гелями для зовнішнього нанесення.
Додатково можуть бути використані лікарські засоби з групи міорелаксантів, що сприяють зменшенню нервової провідності та розслабленню м'язів. Ця група ліків може бути використана протягом кількох тижнів. Лікар може рекомендувати використання Мідокалму, Тизінідіна, Толперізона. Хорошим терапевтичним ефектом має поєднання препаратів із групи міорелаксантів та нестероїдних протизапальних засобів. При цьому доцільно використання Тизанідину, який, крім міорелаксантного, має ще й гастропротекторну дію.
Задіяння ферментних препаратів (Карипаїна, Каріпазіна – засобів на основі екстрактів папаї) сприяє наданню протизапального, імуномодулюючого, вторинно анельгезуючого, протинабрякового, антиагрегантного впливу. Такі ліки вводять за допомогою фоно- та електрофорезу. Каріпаїн також випускається у формі крему для зовнішнього нанесення.
З метою корекції порушень мікроциркуляції доцільно використання лікарських засобів на основі Пентоксифіліну.
Для того, щоб нормалізувати енергетичний обмін, запобігти негативному впливу вільних радикалів і відновник клітинних мембран рекомендовано використання препаратів на основі альфа-ліпоєвої кислоти : Берлітіону. Препарат також сприяє наданню мембранопротекторної, анігіпоксичної, антиішемічної дії, покращенню мікроциркуляції.
При інтенсивних болючих відчуттях та розвитку компресійних порушень лікар може рекомендувати використання кортикостероїдів протягом короткого проміжку часу.
Для посилення протизапального та знеболювального ефекту та зменшення виразності неврологічних порушень рекомендовано використання вітамінних комплексів на основі вітамінів групи В. Такі препарати випускають у формі таблеток внутрішнього прийому або ін'єкцій.
Використання біогенних стимуляторів сприяє зменшенню набряків, прискоренню регенерації, адаптаційного впливу. Лікар може рекомендувати підшкірне введення рідкого екстракту Алої або Фібса.

Лікування хронічного болю

Якщо больовий синдром перетворюється на хронічну форму доцільно застосування:

Лікарських засобів, що впливають на структуру кісткових та хрящових тканин (хондропротекторів): Дони, Структума, Терафлексу. Ліки цієї групи призначені для тривалого прийому (до півроку).
Препаратів, що нормалізують мікроциркуляцію.
Антидепресантів.
Також рекомендовані вітамінні комплекси, до складу яких входить кальцій та вітамін Д3.

Хронічний перебіг захворювання лікують із залученням фізіотерапії, мануальної терапії, рефлексотерапії, санаторно-курортного лікування.

Паравертебральні блокади

У тому випадку, якщо болючі відчуття і почуття скутості турбують протягом тривалого часу, пацієнти починають сумніватися в тому, чи можна вилікувати протрузію за допомогою ліків.

Задіяння паравертебральних блокад сприяє наданню наступних позитивних ефектів:

зменшенню запального процесу;
усунення почуття хворобливості;
нормалізації мікроциркуляції;
усунення гіпертонусу поперечно-гладкої мускулатури, що сприяє полегшенню подальшої терапії.

Паравертебральна блокада передбачає одночасне використання ліків з аналгетичним ефектом (Лідокаїну, Прокаїну, Новокаїну) спільно з кортикостероїдами (Гідрокортизоном, Преднізолоном). Ін'єкції в жодному разі не можна робити самостійно, в домашніх умовах.

Процедуру може проводити тільки кваліфікований лікар, залежно від скарг, супутніх захворювань, віку та індивідуальних особливостей організму пацієнта.

Рухова активність

Часто пацієнти задаються питанням про те, як лікувати протрузії поперекового відділу хребта за допомогою елементів лікувальної фізкультури та гімнастики, прагнуть якнайшвидше приступити до тренувань.

Важливо брати до уваги такі рекомендації лікарів:

у період загострення зусилля спрямовують те що, щоб зменшити подразнення больових рецепторів. Для цього можуть бути використані спеціальні пояси та корсети;
пацієнту слід якнайменше рухатися, дотримуватися постільного режиму;
тривалість гострого періоду становить до 5 днів (у більшості пацієнтів 1-3 дні).

Далі запальний процес переходить у підгостру (хронічну) стадію. При ослабленні больових відчуттів необхідно відмовитися від корсетів та поясів, намагатися поменше лежати. Перебувати у положенні сидячи пацієнтам не рекомендовано, а ось помірні фізичні навантаження у вигляді гімнастики або ранкової зарядки за попереднім погодженням з лікарем – допустимі.

Усі вправи необхідно виконувати з особливою обережністю та під наглядом фахівців. Рекомендовані комплекси, спрямовані на зміцнення м'язів поперекового відділу. Якщо виконання якоїсь вправи провокує біль, то від його виконання необхідно на якийсь час відмовитися.

Тривале перебування в положенні сидячи або лежачи під час підгострого перебігу захворювання не рекомендовано, оскільки воно може сприяти трансформації больових відчуттів у хронічну форму.

У якому разі потрібне хірургічне втручання

Оперативне лікування при протрузії поперекового відділу хребта призначають рідко.

Приводом є такі показання:

виявлено тяжкі ускладнення у вигляді паралічу та тяжких порушень функціонування внутрішніх органів (уражений кишечник, простата, сечовий міхур тощо);
виникають скарги на посилення болючих відчуттів, прогресують неврологічні порушення;
консервативне лікування протрузії міжхребцевих дисків не сприяє наданню очікуваного терапевтичного впливу.

Лікувати протрузії поперекового відділу може лише кваліфікований, досвідчений спеціаліст: невропатолог, нейрохірург, мануальний терапевт. При ураженні поперекового відділу хребта симптоми та лікування тісно взаємопов'язані один з одним. При цьому сучасна хірургія віддає перевагу малотравматичним мікрохірургічним процедурам та ендоскопічним втручанням.

У деяких випадках лікар може рекомендувати замінити зношений хребетний диск на гіпоалергенний та безпечний імплантат.

Профілактика

Важливо не лише знати, як лікувати протрузії поперекового відділу хребта, а й володіти інформацією щодо профілактики повторного виникнення загострення.

Для цього рекомендовано:

убезпечити себе від впливу дратівливих факторів: підйому тяжкості, переохолодження;
необхідно вести активний спосіб життя, віддавати перевагу регулярним помірним фізичним навантаженням: йога, ЛФК;
виконувати всі вказівки лікаря щодо використання вітамінних комплексів та лікарських засобів;
стежити за поставою;
віддавати перевагу помірно калорійному раціону, в якому будуть присутні білки та поліненасичені жирні кислоти.

За перших ознак загострення слід утримуватися від самолікування і звертатися до лікаря.