Причини, види та лікування грижі яєчка

Грижа яєчка у чоловіків - це різновид грижової патології, при якій відбувається випирання внутрішніх органів живота в порожнину яєчка. Нерідко випадання піддаються петлі кишечника, цілий сальник або окрема частина. Зовні мошонка значно збільшується в розмірах, яєчка піддаються здавлюванню, а випавши орган частково втрачає свою працездатність аж до повної втрати функції. Захворюванню піддаються як дорослі, а й діти.

У медицині поділяють вроджені грижі, тобто ті, що утворилися внаслідок патологічних змін в анатомії немовляти, та набуті – ті грижі, що були сформовані за життя. У дівчаток, з положень нормальної анатомії, грижі яєчка немає.

Причини освіти

Вроджена грижа яєчка у дитини

Такий різновид випирання утворюється на тлі порушення нормального опускання яєчок із порожнини очеревини в мошонку. У період ембріонального розвитку тестикули плода знаходяться в животі і лише згодом вони поступово опускаються в мішок для яєчок, проходячи чіткі періоди. При цьому, після народження малюка, цей канал, яким яєчка пройшли свій шлях, повинен зарости.

Але внаслідок генетичних факторів, факторів неправильного ембріонального розвитку, заростання відбувається не завжди. У такому разі органи слідом за насіннєвим канатиком проходять у мошонку.

Набута патологія

Наріжним каменем у процесі формування набутої грижі є надмірний тиск унаслідок дії провокуючих факторів. В нормі тиск у очеревині та в будь-якій іншій порожнині збалансований завдяки захисним факторам. При ненормальному підвищенні тиску в животі органи, що там перебувають, прагнуть вийти в область зниженого тиску.

Причини, які можуть призвести до надмірної внутрішньочеревної напруги:

спадкова слабкість м'язових стін передньої стінки живота;
перенесене розтягування пахових зв'язок, що послаблює силу;
неконтрольована фізична робота за непідготовленого тіла;
спосіб життя, пов'язаний із сильними силовими вправами, постійна робота з невідповідними вагами;
фонові хвороби, які провокують кашель, чхання, запори, метеоризм;
операції чи травми в паху;
надмірна маса тіла або будь-які стрибки у вазі;
вікові зміни тіла, що призводять до послаблення м'язів та сполучної тканини;
порушене кров та лімфообіг;
запальні процеси у очеревині, там же патологічні нагноєння, абсцеси, емпієми;
чоловічі захворювання: варикоцеле чи гідроцеле.

Грижа яєчка у чоловіків та її симптоми

Клінічна картина захворювання має такий вигляд:

Дискомфорт в області паху. Часто чоловіки скаржаться на неприємні відчуття.
Больовий синдром. Той з'являється при будь-якому навантаженні на живіт, при ходьбі та будь-якому іншому русі. Болючі відчуття посилюються, коли збільшується фізичне навантаження. Також біль може з'являтись при нахилах тулуба.
Пацієнти скаржаться на відчуття печіння в пахвинній ділянці.
Зовні спостерігається набряк.
На фоні порушеного кровотоку, вени, що знаходяться нижче за пупок, можуть збільшуватися в обсязі. Формується варикозне розширення вен яєчок.
При пальпації області паху хворі виявляють щільне пухлиноподібне утворення. Його розміри можуть змінюватись від розмірів сливи до дині.
М'язи передньої стінки живота ослаблені.
При розвитку ускладнень у хворого з'являється нудота та блювання. Утворюється інтоксикаційний синдром: підвищення температури тіла, біль голови, слабкість, млявість, швидка стомлюваність під час роботи, порушення сну.
При плачі у дитини грижа збільшується.
Статеві дисфункції у чоловіків: відсутність ерекції, ослаблення лібідо.
Проблеми при сечовипусканні. Процес супроводжується болем.

Специфіка симптоматичного комплексу залежить від контакту випирання з правим чи лівим яєчком.

Клінічна картина при грижі яєчок у новонароджених хлопчиків

У дітей та у дорослих симптоматика патології відрізняється.

Для дитячої грижі характерно:

при первинному огляді дитини лікар фіксує наявність великого випинання у паху;
коли дитина приймає горизонтальне положення, її грижа вправляється самостійно, але знову з'являється при вертикальному положенні;
коли хлопчик чхає чи сильно кашляє, його грижа візуально збільшується;

Розміри грижі яєчка існують різні. Медиці відомі випадки, коли обсяг мошонки досягав розмірів кількох футбольних м'ячів.

Діагностика

Спочатку лікар оглядає випинання із зовнішнього боку. Він вивчає розміри грижі, її стан, болючість, консистенцію, місцезнаходження. Пальпація здійснюється лікарем у двох положеннях: вертикальному та горизонтальному.

Наступним етапом у вивченні є діагностика УЗД. Цей метод дає точну інформацію про вміст грижового мішка, про контакт із сусідніми структурами і тканинами, чи не спаяно вміст мішка з оболонкою. Цей метод є фундаментом при постановці діагнозу.

До допоміжних методів відноситься: цистографія – рентгенівське зображення сечового міхура, іригоскопія – вивчення дистальних відділів кишечника шляхом введення контрастних речовин, герніографія – рентген власне грижі.

Лікування грижі яєчка у чоловіків

Будь-який лікар скаже, що лікувати грижу необхідно лише за допомогою хірургічних методів. Консервативна терапія не показана як основна, але вона застосовується лише в тих випадках, коли хворому через будь-які умови протипоказана операція. Медикаментозне лікування здійснюється вже після операції для зняття другорядних симптомів, побічних дій та запобігання наслідкам.

Перед хірургами протягом операції ставиться за мету звільнити затиснутий орган з грижового мішка і вправити його назад. Потім лікарі здійснюють пластику воріт грижі. Найчастішим методом хірургічного вправлення є методика Ліхтенштейна, яка ще називається герніопластикою.

Етапи операції:

На першій стадії проводиться розтин самого грижового мішка. Ця процесія здійснюється з максимальною обережністю, оскільки існує ризик ушкодження органів, що у грижі. Розріз виконується невеликий – до 10-12 см завдовжки.
При отриманні доступу до вмісту хірург зовні оцінює стан органів, можливість вправлення. Виконується повернення органу у його анатомічне становище.
Грижовий мішок видаляється, як і його залишки. До пахового каналу підшивається медична синтетична сіточка. Надалі виконується зашивання розсічення.

Сітка, виконана з синтетичного матеріалу, дозволяє запобігти повторному випинанню, стримуючи і зміцнюючи пахвинний канал. Згодом штучна тканина приживається, розсмоктується. Така методика у рази зменшує ймовірність випадку рецидиву.

Оперативне втручання проводиться під місцевим знеболенням. Іноді коли є показання (наприклад, якщо пацієнт – дитина), герніопластика проводиться під загальною анестезією (наркозом). Надалі пацієнту рекомендується носити медичний бандаж.

У післяопераційний період лікар оцінює стан пацієнта та його грижі. Виходячи з наявних симптомів, фахівець може призначити деякі препарати, що усувають набряки, біль чи запальні процеси.

Відновлення та профілактика

Тривалість реабілітаційного періоду залежить від багатьох факторів, таких як вік пацієнта, його актуальний стан, компенсаторні можливості організму, труднощі виконання операції. У середньому перебування хворого після операції у стаціонарі становить кілька днів, не більше як три. Якщо оперативне втручання виконувалось за методикою Ліхтенштейну – перебування пацієнта обмежується одним днем.

У перший тиждень після лікування необхідно виключити з денного раціону продукти, які потенційно можуть викликати підвищене газоутворення. У перший місяць важливо перебувати у стані спокою і не приступати до виконання силових навантажень.

До профілактичних заходів належить:

ретельний контроль ваги: різкі стрибки маси тіла можуть спровокувати розвиток грижі;
регуляція фізичних навантажень, їхнє дозування;
при виявленні болю не рекомендується продовжувати тренування та заняття;

Однак все ж таки важливо пам'ятати, що слід підтримувати форму на належному рівні. М'язи не повинні бути ослаблені.