Види операцій при пахвинній грижі у чоловіків та реабілітація після грижосічення

Пахвинна грижа у чоловіків - це хвороба, що характеризується випаданням органів черевної порожнини в область пахвинного каналу. Така грижа – вроджений дефект, проте трапляються й набуті варіанти. Найчастіше в грижовий мішок потрапляють частини великого чи малого сальника, елементи кишківника чи яєчка. Збільшення внутрішньочеревного тиску – це головна ланка у патогенезі недуги.

Пахвинна грижа у чоловіків розвивається внаслідок таких факторів:

надмірна фізична напруга на м'язи живота;
захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються тривалими запорами та здуттям живота;
хронічний кашель;
травми передньої черевної стінки;
перенесені операції у животі;
вроджена слабкість м'язового та зв'язкового апарату.

Найбільш поширені симптоми:

болю в животі;
наявність пухлиноподібного випинання в ділянці паху;
періодична нудота;
дискомфорт при сечовипусканні та дефекації.

Також у клінічній картині іноді спостерігається підвищення температури тіла, блювання, головний біль та швидке виснаження.

Підготовка до операції

Перш ніж розпочати оперативне лікування, пацієнт повинен підготуватися та пройти кілька обов'язкових процедур – від цього залежить хірургічна тактика, вибір анестетика та медикаментозних препаратів.

До обов'язкових процедур належить:

загальний та біохімічний аналіз крові;
електрокардіограма; ультразвукова діагностика;
консультація із хірургом.

У передопераційний період пацієнту рекомендується відмовитися від вживання спиртного та куріння. Також перед втручанням лікар призначить дієту, а медсестра зробить очищувальну клізму.

Лікування захворювання

Традиційного виділяють дві гілки лікування: хірургічна операція та консервативна терапія. Проте операція видалення пахової грижі у чоловіків – єдиний спосіб остаточного лікування захворювання. Консервативний варіант терапії не позбавить причини, а лише тимчасово позбавляє проблему симптомів, коли операція пахової грижі – причину та ознаки захворювання.

Видалення пахової грижі у чоловіків здійснюється кількома методами:

Лапароскопічна герніопластика.

Це найбільш ефективна операція пахової грижі. За допомогою спеціальних пристроїв хірурги проникають всередину організму хворого, надалі видаляючи грижу. Для цього фахівці використовують набір інструментів: відеокамеру, лампочку, що підсвічує, і маніпулятори.

У ході операції лікар робить надрізи (до двох сантиметрів) в області розташування грижі та вводить туди інструмент. Усього лікар робить три такі розрізи і вводить туди три трубки, кожна з яких несе своє функціональне призначення.

Першу трубку – троакар – хірург вводить у надріз біля пупка, через який запускає лапароскоп. Цей пристрій має свою крихітну камеру та невелике підсвічування. Лапароскоп передає відео на монітори, на які орієнтуються хірурги. Дві інші трубки необхідні для видалення грижового мішка, вивільнення і вправлення органів. Для зручної роботи вони затискають та закріплюють тканини.

Наприкінці операції накладається спеціальний імплантат, що закріплюється сектою. Такі маніпуляції потрібні для зміцнення передньої черевної стінки, що дозволить запобігти рецидиву.

Тривалої операції сягає однієї години. Після процедури пацієнт проходить коротке відновлення та через кілька днів виписується з лікарні.

Больовий синдром зникає після третього дня.

Операція ефективна, тому що:

ймовірність рецидиву зводиться до мінімальних показників;
регенерація тканин відбувається швидко: замість довгих розрізів, на шкірі залишаються невеликі круглуваті рубці;
короткий реабілітаційний курс;
мінімальний ризик ускладнень.

Скільки коштує операція? Ціна варіюється в залежності від клініки та особистого вміння хірурга. У середньому ціна сягає 45-50 тисяч рублів.

Операція при пахвинній грижі у чоловіків за методом Ліхтенштейну.

Відмінна риса цього – простота і швидкість. Процедура виконується під спинномозковим знеболенням. У процесі операції в області паху лікар робить розріз довжиною 6 сантиметрів. Потім розсікається підшкірна клітковина та сусідні шари. Після того, як хірурги оперували зовнішню кулю, вони отримують доступ до грижі. Залежно від різновиду патології грижовий мішок відразу вправляється в черевну порожнину, або його перев'язують і розсікають. Після маніпуляцій з грижею лікар ставить поліпропіленову сітку, яка зміцнюється нитками.

Після втручання вбудована сітка проростає до навколишніх тканин і рівномірно розподіляється. Повне проростання синтетичного матеріалу до органічних тканин відбувається у середньому за 4 тижні. Вже три тижні хворий може повноцінно приступати до колишнього життя: працювати, займатися спортом, відпочивати, подорожувати.

З переваг:

після операції спостерігається низький відсоток рецидивів та ускладнень (до 2%);
короткий відновлювальний період;
швидка та проста у виконанні техніка.

Герніопластика спосіб Бассіні.

У ході операції виконується стандартний набір дій: робиться розріз, розсікає підшкірно-жировий шар, фіксує м'язи та інші м'які тканини. Отримавши доступ, хірург витягує мішок грижі, розсікає його, виділять органи та видаляє зайві тканини. Після роботи з грижовим мішком лікар переходить до його пластики. Наприкінці процедури фахівець накладає вузлові шви та зміцнює краї рани.

Позитивні сторони усунення грижі методом Бассіні:

достатнє зміцнення слабких місць пахвинного каналу;
низька ймовірність рецидиву та ускладнень.

Недоліки:

існує ризик пошкодження сусідніх органів, таких як сечовий міхур;
тривала реабілітація.

Спосіб Постемпського.

При цій операції акцент робиться на двостороннє переміщення насіннєвого канатика. У ході втручання лікар «створює» новий паховий канал та відповідний отвір, колишній канал зникає. Цей метод найчастіше застосовується до людей похилого віку, у яких м'які тканини передньої черевної стінки слабкі та старі.

Із недоліків слід зазначити відносно високий відсоток рецидивів (до 7%).

Натяжні методи

Натяжні способи видалення грижі для пластики використовують власні тканини пацієнтів. Для повноцінного закриття грижових воріт хірурги під час втручання використовують тканини хворого. Натяжні методи як спосіб лікування зжив себе – його замінили сучасні ненатяжні пластичні методи, які використовують синтетичні імплантати.

Натяжні методи переважно мають недоліки: висока ймовірність рецидивів, ризик ускладнень, наявний больовий синдром і тривалий реабілітаційний курс.

У середньому дві години – ось скільки триває операція.

Ускладнення

Будь-яке втручання може мати ускладнення. Їхня поява залежить від кількох факторів, таких як навичка хірурга, індивідуальні особливості будови тіла хворого, вибір медикаментів та їх переносимість.

До поширених ускладнень належить:

пошкодження насіннєвого канатика, що може бути викликане недосвідченістю лікаря, що оперував;
ушкодження цілісності насіннєвого нерва, що призведе до порушення іннервації органу;
поранення частини кишечника, що спостерігається при неправильному грижі. Нерідко таке порушення зустрічається, коли в грижовий мішок потрапляє сліпа чи сигмоподібна кишка;
ушкодження суглоба стегна. Дефект виникає, коли хірург оперує пахвину, накладаючи на неї міцні шви;
порушення кровообігу нижніх кінцівок, що найчастіше притаманне людям похилого віку;
патології яєчок: водянка, варикоцеле.

Все це – місцеві ускладнення, проте існують і загальні:

у процесі операції рана може інфікуватись, тоді знадобиться додаткове лікування;
алергічні реакції на анестетик;
у післяопераційному періоді може виникнути нагноєння швів, що ліквідується наступними перев'язками.

Післяопераційний період

Тривалість перебування у стаціонарі залежить від типу операції, вибору анестезії та тяжкості стану самого хворого. Масштаб знеболювання – основний фактор, що визначає, скільки пацієнт перебуватиме у лікарні: відновлення після місцевої анестезії займає не більше половини дня, після наркозу – кілька діб.

Для стабільних пацієнтів середня тривалість у лікарні становить кілька днів. У цей період хворий повинен дотримуватися режиму дієти, перебуває в ліжку і не піддавати свій організм фізичним навантаженням.

У перші кілька днів хворий перебуватиме під наглядом лікаря. Лікар вивчатиме його стан, стежитиме за харчуванням і даватиме відповідні вказівки. Крім цього, у період після операції пацієнт прийматиме ліки: знеболювальні, протизапальні, загальнозміцнюючі.

Реабілітація

Період відновлення також залежить від методики оперативного лікування. У наступні дні необхідно дотримуватися всіх принципів дієти та реабілітаційного курсу.

Говорячи про раціон, необхідно виключити такі продукти, які здатні викликати підвищене газоутворення: бобові, капуста, макаронні та борошняні вироби. Рекомендується наголосити на: відварені страви, тушковані овочі, свіжі фрукти, нежирне м'ясо, рибу.

Протягом першого місяця виключається сильне навантаження на тіло. Важливо уникати походів у тренажерний зал, різких поворотів та стрибків, проте дозволяються прості гімнастичні вправи у вигляді ранкової зарядки.

Рекомендується носити медичний бандаж. Цей пристрій сприяє зменшенню внутрішньочеревного тиску, що особливо необхідно для людей із зайвою вагою. Розміри бандажа та тривалість його носіння визначає лікар відповідно до параметрів тіла та стану пацієнта.

Після операції показано фізіотерапію – сукупність методів впливу на тіло водою, теплом та електричним струмом. Фізіотерапевтичні процедури прискорюють регенерацію тканин, прискорюють обмін речовин. Також сюди відносяться сеанси масажу та самомасажу. Вони корисні для відновлення кровотоку у м'язах, які втратили свій тонус після втручання.

Лікувальна фізкультура

Основна мета ЛФК – відновити втрачений м'язовий тонус, зміцнити зв'язки та корсет, навчити пацієнта стежити за станом свого здоров'я та гігієни. Як правило, фізкультура починається за два тижні після операції.

Спочатку призначаються легкі та прості вправи, що не потребують значної фізичної підготовки. Після адаптації організму пацієнт виконує вправи на м'язи паху, живота, зміцнюючи тим самим місцеві слабкі місця.

Гімнастичні комплекси потрібно виконувати щодня та систематично – тільки так можна досягти повноцінного успіху у лікуванні грижі.