Пластика по Ліхтенштейну при пахвинній грижі

Операція по Ліхтенштейну - це варіант пластики при пахвинній грижі зі зміцненням грижових воріт сітчастим імплантом. Така техніка грижосічення проводиться дітям і дорослим пацієнтам частіше за інших, але має як переваги, так і недоліки.

Операція Ліхтенштейну при пахвинній грижі – «золотий стандарт» хірургії для видалення дефекту в паху без натягу природних тканин, що оточують грижовий мішок. У ході операції застосовуються полімерні або композитні сітки, які мають здатність з часом розсмоктуватися та сприяють загоєнню травмованих тканин.

Як проводиться герніопластика

Операція має невелику кількість протипоказань та ризиків, спеціальної підготовки до хірургічного втручання не потрібно. Пластика пахової грижі за Ліхтенштейном проводиться під спинномозковою анестезією, рідше для цього застосовується загальний наркоз.

Етапи операції:

1. Створення доступу до грижового мішка – виконується розріз близько 5 см.
2. Розсічення апоневрозу косого м'яза до пахвинного кільця.
3. Фіксація апоневрозу утримувачем.
4. Виділення грижі, повернення органів на своє анатомічне місце.
5. Встановлення хірургічної сітки.
6. Ушивання апоневрозу, накладання швів, що розсмоктуються.

Спосіб Ліхтенштейна підходить при грижі в паху будь-якого виду. Це один із основних варіантів позбавлення від грижі з мінімальним ризиком рецидиву. Коли інші техніки припускають ушивання дефекту навколишніми тканинами, герніопластика по Ліхтенштейну використовує сітку, яка перешкоджає повторному випинання, що є основною перевагою методу.

Критерієм якості операції буде зморщування сітчастого імпланту, це говорить про проведену пластику без натягу тканин, що дає гарантію гарної підтримки грижових воріт.

Протипоказання до операції

Обмеження та протипоказання до проведення пластики за Ліхтенштейном:

• непереносимість наркозу може бути перешкодою до виконання операції, знеболювання у разі закінчиться ускладненнями;
• при ущемленій грижі проводиться екстрена відкрита операція, пластика переноситься або зовсім скасовується;
• коли є симптоми гострого живота операція не проводиться до з'ясування точної клініки та причини тяжкого стану;
• при великому розмірі грижі деякі хірурги відмовляються проводити операцію Ліхтенштейну, прогнозуючи рецидив після пластики;
• раніше перенесена операція на черевній порожнині є протипоказанням до пластики із фіксацією сітчастого імпланту;
• хронічні захворювання серця, порушення згортання крові також обмежуватимуть вибір хірургічного лікування;
• абсолютним протипоказанням буде кишкова непрохідність.

Переваги пластики за Ліхтенштейном

Операція набула широкого поширення за рахунок відсутності фактора натягу навколишніх грижу тканин, що знизило кількість хворих з рецидивом після хірургічного лікування. Така техніка також дозволяє виключити багато післяопераційних ускладнень, пов'язаних із серцево-судинною системою.

Які ще переваги має пластика пахового каналу за Ліхтенштейном:

• зменшення випадків післяопераційних ускладнень у 10 разів;
• щодо короткий реабілітаційний період;
• відсутність вираженого больового синдрому після операції;
• можливість проведення пластики під анестезією без наркозу;
• проста техніка виконання, що зменшує ризик помилки хірурга.

Недоліки методу

Серед мінусів пластики за Ліхтенштейном хірурги виділяють такі фактори:

• ризик травмування та пошкодження нервів у паху , що може закінчитися втратою чутливості тканин в зоні, що оперується;
• ризик інфікування є завжди, але після операції лікарі роблять все можливе для профілактики гнійного запалення і багато залежить від самого пацієнта;
• у жінок є ризик пошкодження зв'язки матки , що призведе до її опущення, для цього ускладнення характерні кровотеча та виражений больовий синдром;
• рубцеві зміни можуть стати причиною ішемії, атрофії яєчок та порушення функції залоз.

Імовірність ускладнень та рецидиву грижі залежатиме від точності діагностики та професіоналізму лікаря, особливо коли йдеться про оперування маленьких дітей.

Причиною повторного розвитку захворювання можуть стати фіксація невідповідного за розміром імпланту та неякісна обробка грижового мішка. Крім рецидиву пахвинної грижі, є й інші не менш тривожні наслідки операції.

Можливі ускладнення

Хірург перед операцією завжди попереджає про ризик ускладнень:

• інфікування рани та нагноєння швів;
• пошкодження органів у грижовому мішку та травма навколишніх тканин;
• неточна фіксація імпланту з його наступною міграцією;
• повторення захворювання, розвиток післяопераційної грижі;
• ускладнення після введення знеболювального препарату;
• крововилив із формуванням гематоми.

Реабілітація

Більшість ускладнень можна попередити, дотримуючись правил профілактики в ранній післяопераційний період. Після пластики, проведеної під загальним наркозом, початкова відбудова триває 2 дні, потім пацієнт виписується додому, але протягом 2 тижнів спостерігається у хірурга. У перші 14 днів після пластики призначається щадна дієта, що виключає запор і здуття живота. Пацієнт повинен відмовитися від фізичного навантаження та регулярно одягати паховий бандаж під час виконання повсякденних справ.

У ранній період після операції можна спостерігати зміни в області паху:

• набрякання шкіри в промежині;
• потемніння в галузі хірургічного шва;
• оніміння або підвищення чутливості;
• невеликі синці.

Ці симптоми є нормальною реакцією ділянці, що оперується, на грижосічення. Щоб стан так і залишалося в межах норми, важливо дотримуватися запобіжних заходів.

У перший тиждень рекомендується не керувати автомобілем, також важливо виключити стани, які спровокують сильний кашель або чхання. Декілька днів після пластики рубець потрібно захистити від води. У пізній період після операції лікар може призначити лікувальну фізкультуру та фізіотерапію.