Як проявляється і лікується пахова грижа у жінок

Багато людей помилково вважають, що пахова грижа – це захворювання, яке розвивається лише у чоловіків. Однак, якщо поговорити з лікарем, він спростує подібну думку, розповівши про те, що пахова грижа у жінок також діагностується досить часто.

Розглянемо докладніше, як визначити захворювання, що робити, щоб запобігти її розвитку, чи може воно становити небезпеку для пацієнтки.

Що це за хвороба

Що таке пахова грижа? Це патологічне випинання тканин у пахвинний канал, який у нормі витримує тиск внутрішніх органів ззовні. Якщо тиск з якихось причин перестає стримуватись тканинами, у просвіті каналу виявляється вміст черевної порожнини. В основному виявляють там тонку кишку або сальник, але в ряді випадків можна також знайти частину товстого кишечника, матку та її труби, селезінку.

У виняткових випадках випинання втручає шлунок і жовчний міхур.

Вважається, що у жінок паховий канал захищений від утворення гриж набагато краще, ніж у чоловіків. Пояснюється це тим, що у хлопчиків яєчка в процесі розвитку проходять шлях з черевної порожнини до мошонки, залишаючи після себе вразливе місце. У дівчат такого не трапляється. У зв'язку з цим далеко не завжди легко визначити наявність патології.

Пік грижеобразования зазвичай посідає два вікових проміжку. Спочатку в зоні ризику знаходяться дівчатка від 1 до 2 років, а потім зрілі жінки віком від 40 років і старше.

Лікарі стверджують, що у дітей захворювання в основному має спадкові передумови і виявляється вродженим, а ось у дорослих його розвиток – наслідок впливу факторів, що травмують.

Причини розвитку патології

Розвиток грижі в паху у жінок може бути обумовлено впливом величезної кількості факторів. Насамперед виділяють причини, що безпосередньо впливають на розвиток захворювання.

До них відносять:

брак фізичних навантажень та звичка до ведення сидячого способу життя;
недостатність зв'язково-м'язового апарату у зв'язку з вродженими дефектами;
спадкова схильність;
наявність зайвої ваги;
спочатку слабка статура.

Крім безпосередніх причин додатково виділяють ряд факторів, які не призводять до формування патології, але значно підвищують ймовірність її розвитку.

До них відносять:

постійний плач немовляти;
сильні напади кашлю або чхання, які можуть бути спровоковані алергією чи застудою;
проблеми з процесом сечовипускання через захворювання сечостатевої системи;
непосильні навантаження фізичного типу;
часті напади блювання;
пологи, що протікають із ускладненнями.

Класифікація хвороби

Захворювання поділяється лікарями на три основні різновиди залежно від того, в якому напрямку відбувається патологічне випинання у пахвинному каналі.

Виділяють грижі:

косі, при яких вихід вмісту йде через зовнішню пахвинну ямку (діагностуються найчастіше);
прямі, у яких випадання випинання відбувається через внутрішню ямку;
зовнішні надміхурові, при яких випинання відбувається через однойменну ямку.

Ще один визначений лікарями критерій – це вправність чи її відсутність.

Якщо грижа вправляється, то її зникнення можна досягти, якщо просто лягти або злегка натиснути на випинання руками. В іншому випадку введення тканин назад в черевну порожнину неможливе, грижовий мішок завжди знаходиться в незміненому стані.

Симптоматика

Ознаки пахвинної грижі у жінок не завжди чітко впізнавані, однак у більшості випадків лікареві достатньо оцінки симптомів, щоб поставити правильний діагноз.

Розпізнати її можна, орієнтуючись на:

больовий синдром, що розвивається в строго певному місці (біль відчуватиметься з того боку, з якого сформувалося випинання, при цьому вона може бути як гострою, так і тупою);
посилення болю у відповідь на напругу преса (у процесі кашлю, чхання, при спробах підняти важкі предмети);
різні патології у роботі органів ШКТ (найчастіше жінки скаржаться на розлади випорожнень, напади метеоризму, печію, блювотні позиви).

Симптоми часто мають стертий характер, особливо якщо випинання не має великих розмірів. Цікаво, що якщо грижа інтенсивніше болить у менструальний період, значить у грижовому мішку опинилися, зокрема, й органи статевої системи.

У важких випадках жінка додатково може скаржитися на почервоніння та сильну болючість патологічної ділянки, напади слабкості та запаморочення, тахікардію.

Методи діагностики

Достовірний діагноз представниці прекрасної статі можна поставити лише у стаціонарних умовах. На першому етапі лікар розмовляє з пацієнткою, уточнюючи, які особливості больового симптому, як часто болять у неї органи ШКТ, чи можливе самостійне вправлення випинання. Додатково проводиться огляд із застосуванням методики пальпації, щоб отримати більш детальну інформацію про локалізацію патології та інші її особливості.

Якщо випинання зовсім незначне, можливе проведення проби з напругою преса, щоб отримати об'єктивні дані про те, як воно виглядає. Для цього жінку укладають на кушетку, встановлюють пальці в зоні передбачуваного дефекту і просять напружити прес. Під пальцями лікар відчує шукану грижу, яку буде можливість промацати та оцінити.

Дівчина або жінка, яка додатково страждає від захворювання, повинна пройти УЗД-діагностику. За допомогою цього вдається уточнити розміри дефекту, особливості його становища, отримати дані про те, які органи опинилися в мішку. УЗД може супроводжуватися іригоскопією, при якій тонкий кишечник для кращої візуалізації вводиться спеціальна контрастна речовина.

Підходи до лікування

Як лікувати пахвинну грижу у жінок? Сьогодні існує дві основні методики: консервативна та оперативна. Причому консервативні методи використовують лише на етапі підготовки до операції, оскільки тільки хірургія є дієвим методом позбавлення захворювання. Народні рецепти, які можна у великих кількостях знайти в інтернеті, як «корисні» та «цілющі» також не дають ефекту, оскільки не здатні усунути причину хвороби, а борються лише з її симптомами.

Консервативне

Консервативне лікування застосовується протягом нетривалого часу на етапі підготовки пацієнтки до операції. Важливо пам'ятати про те, що без хірургії повне лікування неможливо, а якщо намагатися позбутися патології без операції, то можна втратити цінний час і зіткнутися з ускладненнями.

У передопераційному періоді для стабілізації стану жінки рекомендується:

носіння спеціального бандажу (він дозволить утримувати випинання, не даючи йому збільшуватися через щоденні навантаження);
виконання легких фізичних вправ під контролем лікаря (ЛФК дозволить зміцнити трохи м'язовий каркас у зоні дефекту, що дозволить надалі уникнути рецидиву);
використання різних компресів (спрямовано в основному на зниження інтенсивності больового симптому та усунення запалення);
використання медикаментів (як і у випадку з компресами, основне завдання ліків – усунути біль та запалення).

Оперативне

Операція з видалення пахової грижі буває трьох основних типів:

Натяжна герніопластика.

Найстаріший і найпростіший спосіб, який сьогодні використовується дуже рідко. Суть полягає у стягуванні тканини в області грижових воріт та зшиванні її. Великий ризик рецидиву.

Ненатяжна герніопластика.

У цьому випадку вправити дефект вдається не за рахунок зшивання тканин, а за рахунок невеликого вставки імпланту сітчастої структури. Імплант утримує грижу на місці, але при цьому не розтягується, що дозволяє уникнути рецидивів.

Встановити сітчасту вставку можна двома способами. У першому випадку використовується відкритий доступ до пошкодження, а в другому – лапароскопічний. Сьогодні в російських та зарубіжних клініках перевага надається другому способу, оскільки він відрізняється меншою травматичністю та зменшує період відновлення пацієнтки після оперативного втручання.

Позачеревна герніопластика ендовідоскопічного типу

По суті, це та ж герніопластика ненатяжного типу, але в цьому випадку стримуючий імплант ставиться не в черевній порожнині, а практично відразу під шкірним покривом. Операція складна у плані виконання, але відрізняється тим, що при ній не утворюються спайки в черевній порожнині.

Будь-яка з операцій через особливості анатомічного розвитку жінки не становить складності, а тому якісь ускладнення зустрічаються дуже рідко. Післяопераційні рецидиви також рідкісні.

Можливі ускладнення хвороби

Чим небезпечна пахова грижа? Адже лікарі рекомендують проводити оперативне втручання не лише через естетичний дефект, а й через небезпеку ускладнень хвороби.

До них відносять:

Запалення

Запальний процес у грижовому мішку хоч і рідкість, але виключати можливість його розвитку не можна. У патологічний процес найчастіше залучається апендикс, але причинами можуть стати також кишечник чи жіночі статеві органи.

Часто запалення поводиться мінімальними симптомами, основним з яких є стрибок температури тіла, проте можлива і яскрава клінічна каритна, наприклад, при апендициті.

Закупорювання.

Якщо в грижовий мішок потрапили петлі товстого кишечника, великий ризик їх закупорювання каловими масами, які не виводитимуться повноцінно. Крім порушень випорожнень у цьому випадку відзначаються інтоксикація, температура, нудота та блювання. У запущених випадках можливий навіть некроз ділянки кишки, де відбулася закупорка.

Утиск.

Ущемлення - одне з найнебезпечніших і найпоширеніших ускладнень. Воно характеризується затиском органів і тканин у грижових воротах, що може призводити до перекриття кровотоку та їх подальшого відмирання. При утиску пацієнтці потрібна термінова допомога медичних працівників, операція проводиться невідкладно.

Підходи до профілактики

Пахвинна грижа у жінок легко піддається профілактиці.

Рекомендується:

приділяти час невеликим щоденним фізичним навантаженням, що допоможуть підтримати загальний тонус організму;
правильно харчуватися, стежачи за вагою та запобігаючи розвитку ожиріння;
захищати пахвинну ділянку від травматичних впливів;
ретельно дозувати важку фізичну працю, особливо якщо є спадкова схильність до розвитку патології;
звернення до лікаря з появою перших підозрілих симптомів хвороби.

Пахвинна грижа – поширене захворювання, яке лікується лише за допомогою оперативного втручання.

Застосування консервативних методів та засобів народної медицини можна використовувати тільки як попередню підготовку перед втручанням.

Жіночий організм у більшості випадків легко переносить операційне втручання щодо захворювання. Випадки ускладнень чи рецидивів дуже рідкісні. У зв'язку з цим пацієнткам не рекомендується відтягуватись з операцією. Чим раніше буде усунуто патологію, тим краще.