Ознаки та лікування пахово-мошонкової грижі у чоловіків

Пахово мошонкова грижа - це хірургічна патологія, що визначається як виходження частини внутрішніх органів черевної порожнини в область мошонки в результаті дії ряду факторів, що провокують. Немає певної причини виникнення, хвороба завжди розвивається під впливом відразу з кількох чинників.

Вважається, що пахова грижа – це останній етап розвитку косої пахвинної грижі.

Пахово мошонкова грижа у чоловіків зазвичай розвивається по досягненню 50 років, але це не виключає можливості формування недуги у молодих людей. Виходячи з анатомічних особливостей, дівчатка не схильні до цієї патології.

Основним фактором розвитку такого типу грижі є сильне підвищення внутрішньочеревного тиску, внаслідок якого органи, під впливом тиску, мігрують в область меншого опору, ніж і пах і мошонка. Як правило, у грижовий мішок випадають елементи шлунково-кишкового тракту: частини тонкої та товстої кишки, великий або малий сальник.

Розділяють два основні види: вроджена та набута грижа мошонки. Специфіка першого варіанта визначається анатомічними та фізіологічними особливостями розвитку немовляти в період внутрішньоутробного розвитку.

Яєчка хлопчика не відразу опиняються у порожнині мошонки. Тестикули дитини починають формуватися та опускатися лише з третього місяця життя у утробі матері. Так, у міру місячного зростання яєчка поступово опускаються в мошонку, і лише до кінця 7-8 місяців вони потрапляють у кінцевий пункт. До дня народження малюка яєчка вже розташовуються в мошонці.

У нормі після опущення яєчок канал, яким йшли тестикули, закривається. Однак у результаті збоїв в ембріогенезі чи різних генетичних дефектів такого зарощення може статися. У разі, якщо органи «наслідували» репродуктивні органи хлопчика, формується грижа у новонароджених хлопчиків.

Причини придбаної грижі

Існує безліч факторів, які тією чи іншою мірою впливають на розвиток грижової патології.

До них належить:

Генетична схильність до слабкості зв'язок та м'язів кульшового суглоба.
Неконтрольована і сильна фізична напруга, наприклад, носіння великих тяжкостей. Найчастіше страждають люди, життя яких пов'язані з постійними фізичними навантаженнями: спортсмени, будівельники, вантажники.
Наявність надмірної ваги, при якій жировою тканиною розростається великий і малий сальник . Вони виштовхують органи, змушуючи їх виходити в область паху.
Малорухливий спосіб життя . М'язи без мінімальних фізичних навантажень послаблюється, і більше не виконує функції м'язового корсета, який підтримує тонус внутрішніх органів.
Хвороби, пов'язані з постійним кашлем, регулярними запорами, чханням . Все це – сильні фактори, що підвищують тиск усередині черевної порожнини.

клінічна картина

Симптоми пахвинно-мошонкової грижі різноманітні. Багато в чому специфіка ознак визначається органами, що у грижовому мішку. Однак завжди випирання супроводжується больовим синдромом. Біль зумовлений постійним роздратуванням нервових закінчень, де в області тазу їх і так повно.

Больові відчуття мають такий характер:

посилюється при фізичних навантаженнях, у стані спокою болю може і не бути;
інтенсивність неприємних відчуттів зростає при натисканні на грижу;
біль спочатку легко знімається знеболюючими засобами.

Іншим помітним симптомом є утворення самого випинання. Зовнішній дефект на шкірі легко спостерігається хворим. Спостерігається асиметричність шкірних покривів. Також сильно збільшується у розмірах сама мошонка. Її обсяг іноді досягає розмірів стиглого кавуна.

При тяжкому перебігу грижовий мішок може містити весь кишечник.

Також для грижі паху характери такі симптоми:

часте здуття живота, метеоризм;
нудота, втрата апетиту;
слабкість, часте нездужання;
при запальних процесах місцеві лімфовузли збільшуються;
підвищена температура тіла;
дискомфорт.

Мошонка є частиною сечостатевої системи, тому фіксуються такі симптоми:

порушення еректильної функції;
зниження лібідо;
утруднення при сечовипусканні.

При різних ускладненнях нашаруються такі симптоми:

порушення випорожнень: калові маси не проходять через ущемлену кишку;
відсутність випромінювання газів;
блювання з домішкою кишкового вмісту.

Ущемлена пахово мошонкова грижа

Цей стан вважається грізним ускладненням стабільного перебігу хвороби. Утиск зустрічається як у дорослої, так і у дитини. Під затиском зазвичай мають на увазі раптове здавлювання затиснутих в грижовому мішку органів з подальшою зупинкою їх функціональної діяльності. При розвитку ускладнень порушується місцевий кровотік.

Грижове кільце стиснуте, судини не постачають кров до органів, нерідко розвивається некроз та перитоніт. Основним синдромом, що утворюється при защемленні, вважається синдром гострої кишкової непрохідності. Такий стан необхідно лікувати виключно хірургічним шляхом.

Ознаки защемленої грижі у дітей:

Діти, як правило, стають неспокійними, дратівливими, приймають неприродні положення, можуть плакати і майже завжди відмовляються їсти. Діти старшого віку зазвичай самі вказують на локалізацію болю.
Спочатку температура тіла знаходиться в межах норми, проте в міру розвитку ускладнення температура різко підвищується.
При огляді грижа у хлопчиків стає еластичною, з вираженими больовими відчуттями.

Діагностика

Діагностичні заходи полягає у трьох стадіях дослідження хворого:

Загальний огляд. Тут лікар оцінює загальний стан пацієнта, досліджує його спадковість, свідомість, збирає анамнез життя.
Об'єктивний огляд. У цьому випадку фахівець вивчає все те, що стосується безпосередньо грижі: її розміри, ступінь хворобливості, стадія захворювання, ймовірність ускладнень. У діагностиці велике значення має симптом кашльового поштовху, коли лікар кладе руку на грижу і просить хворого покашляти. Так відбувається диференціальна діагностика між ущемленою та не ущемленою грижею.
Інструментальні методи дослідження:

УЗД черевної порожнини, мошонки;
герніографія – спеціальне рентгенологічне дослідження випинання;
іригографія – дослідження полягає у рентгенологічному огляді товстої кишки, а саме: вивчається її прохідність;

Такі лабораторні показники, як загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові та сечі особливе місце займають при діагностиці різних ускладнень. При стабільному перебігу захворювання лабораторія малоінформативна.

Лікування

Терапія хвороби здійснюється як консервативними методами, і хірургічними шляхами. Перший варіант показаний у випадках, коли операція протипоказана: літній вік пацієнта, серйозні патології внутрішніх органів.

Консервативний варіант лікування передбачає носіння спеціального бандажу, який дозволяє тримати локальні м'язи в тонусі та запобігає розвитку ускладнень. Медичний бандаж для пахово-мошонкової грижі представляється найчастіше еластичними плавками, що щільно контактують до тулуба. Вони не дають внутрішнім органам зміщуватися.

Також цей тип лікування передбачає прийняття низки препаратів: протизапальні засоби, міорелаксанти, знеболювальні речовини.

Проте найефективнішим методом лікування грижі є оперативне втручання. Слід пам'ятати, що лікування без операції не дасть такої ефективності, як із нею. Прямим свідченням виконання операції є будь-яке ускладнення. Операційні процедури здійснюються під місцевою анестезією. Сам перебіг втручання не триває багато часу.

У ході операції проводиться розріз, у результаті якого хірург отримує доступ до грижового мішка. Фахівець оцінює стан внутрішніх органів, які потім вправляються. Після цього відбувається процедура пластики пахового каналу з метою запобігання ускладненню після операції пахової мошонкової грижі.

Наслідки

Поширеними вважаються такі наслідки:

некроз тканин;
запалення черевної порожнини – перитоніт;
апендицит.