Грижа в попереково-крижовому відділі хребта

Міжхребетна грижа попереково-крижового відділу хребта — це патологія опорно-рухового апарату, що часто зустрічається, попередником якої є остеохондроз. Хвороба вражає переважно людей похилого віку та осіб старше 35 років, що пов'язано з процесами фізіологічного старіння організму та поступовим зношуванням кістково-хрящової тканини.

Грижа диска – це хірургічне захворювання, але операція призначається вже у крайньому випадку, коли є ризик інвалідності.

Це пов'язано з високою небезпекою хірургічного втручання, яке має свої наслідки. Перед вибором тактики лікування враховуються всі ризики, як наслідків патології без операції, і видалення патологічного вогнища.

Позбутися випинання міжхребцевого диска без операції неможливо, але дефект можна зменшити у розмірах деякими малоінвазивними методиками, що дозволить знизити тиск на м'які тканини.

Грижа в області попереково-крижового відділу небезпечна такими ускладненнями, як порушення функції органів малого тазу та параліч кінцівок. Найважчий наслідок — інвалідність із неможливістю самообслуговування .

Причини грижі диска

Патологія попереково-крижового відділу виникає внаслідок дегенеративно-дистрофічних змін, травми хребта, різкого підвищення навантаження чи удару. У першому випадку захворювання розвивається повільно, і протягом кількох років грижа диска може не перевищувати 2-3 мм, але будь-якої миті є ризик ускладнення та секвестрації тканин.

Випадання пульпозного ядра більш ніж на 9 мм – це вже тяжкий стан, що вимагає проведення хірургічної операції.

Так що може спровокувати виникнення грижі в попереково-крижовому відділі:

1. Високі навантаження. Підняття тяжкості, заняття важкими видами спорту та фізичною роботою без відповідної підготовки може призводити до порушення живлення міжхребцевого диска та деформації хребців. На фіброзному ядрі з'являється тріщина, і будь-якої миті через неї може пройти драглисте тіло.
2. Відсутність активності та помірного фізичного навантаження. Це інша крайність, коли нестача руху стає причиною збою дифузії. Живлення міжхребцевого диска відбувається за рахунок всмоктування речовин із навколишніх тканин. Відбувається це переважно під час руху, коли м'язи активно працюють.
3. Остеохондроз та різні порушення постави . Такі захворювання погано позначаються на всьому організмі. Від деформації та дегенеративних порушень відбувається зниження висоти міжхребцевого диска, через що хребці починають тиснути на нього сильніше. Постійна компресія стимулює ще більший вихід пульпозного ядра. Викривлення хребта супроводжується нерівномірним розподілом навантаження на відділи хребта. Враховуючи те, що попереково-крижовий приймає на себе найбільшу її частку, страждає він найчастіше.
4. Травматичне ушкодження спини . Тупий удар, вивих хребця і компресійний перелом хребта можуть бути причиною випинання міжхребцевого диска, і наслідком цього захворювання.

Крім основних причин є ряд факторів ризику, що впливають на появу грижі:

• шкідливі звички (куріння, наркотичні речовини, алкоголь) - вони позначаються на харчуванні тканин хребетного стовпа, а порушення цього процесу буде початковим чинником виникнення проблем зі спиною;
• часте сидіння та професійні шкідливості, пов'язані з цим - водіння автомобіля, робота в офісі негативно впливатимуть на стан диска та хребців, але якщо уникнути цього не можна, достатньо регулярно робити перерви на зарядку;
• статева приналежність - жінки значно частіше стикаються з цією проблемою;
• вік після 35 років - цей фактор пов'язаний із природним фізіологічним старінням організму, зокрема тканин опорно-рухової системи;
• різкі рухи, тривале перебування в одній позі;
• Переохолодження організму - це веде до загострення патологічних процесів у хребті та всьому організмі.

Вплив на хребет одночасно кількох факторів посилює стан хворого, і захворювання прогресує швидше. Спочатку з'являється протрузія. На цій стадії патологічний процес може зупинитися, якщо тільки пацієнт разом із лікарем підбирають оптимальну схему профілактики, яку можна буде слідувати протягом тривалого часу.

Короткі курси лікування під час загострення не дадуть такого результату, як щоденна профілактика.

У першому випадку терапія буде спрямована на усунення симптомів захворювання. Якщо проводиться профілактика, відбувається загальне оздоровлення організму, що дуже важливо при патології хребетного стовпа.

Клінічні прояви

Початковими проявами грижі диска будуть такі симптоми:

• ниючі болі в ділянці попереку, що віддають у ногу;
• посилення болючих відчуттів під час руху;
• порушення чутливості шкіри ніг, промежини, сідниць;
• біль при тривалому сидінні, ходьбі;
• загальна слабкість, втома;
• у деяких хворих відзначається дратівливість, апатія.

Прогресуючи, патологія в попереково-крижовому відділі призводить до стискання нервових волокон, що провокує сильний біль та неврологічний комплекс симптомів. Поступово помірна болючість переростає в гострий біль за типом прострілу, який визначається як ішіас.

Нестерпні відчуття пацієнт відчуває не тільки в області осередку патології, а й з внутрішньої сторони стегна, у сідницях та інших відділах хребта. Хворому стає важко пересуватися, при ходьбі він починає наголошувати на одну ногу. Ще важче крокувати сходами і на піднесення. В області попереку та крижів відзначаються набряклість тканин та м'язовий спазм.

При грижі диска хворий намагається прийняти зручне становище тіла, що веде до викривлення хребта, що відхиляється у бік відсутності болю. Так виникає супутній грижі сколіоз.

Діагностика захворювання проводиться рентгенологічними методами дослідження. Пацієнту також призначається КТ чи МРТ. Магнітно-резонансна томографія буде найточнішим методом, адже на знімках лікар бачить найменші зміни, і може визначити патологію, коли вона лише зароджується. Пацієнту знадобиться консультація кількох фахівців: нейрохірурга, вертебролога, ортопеда, невролога.

Як лікується попереково-крижовий відділ

При грижі поперекового та попереково-крижового відділів лікування спрямоване на ліквідацію болю та попередження проблем з органами малого тазу, ШКТ та нижніми кінцівками. З цією метою лікар підбирає комплекс заходів, неефективність яких протягом кількох місяців стане приводом до призначення хірургічного лікування.

Коли ознаки секвестрації та ускладнень відсутні, терапія грижі попереково-крижового відділу включає стандартні методики: лікарські засоби, мануальну терапію, масаж, дієту, лікувальну фізкультуру, рецепти народної медицини, фізіотерапевтичні процедури.

Що робити при грижі диска в попереково-крижовому відділі хребта:

1. Медикаментозна терапія . Хворому показані нестероїдні протизапальні препарати, аналгетики для прийому внутрішньо, внутрішньом'язового введення та проведення блокад. За показаннями буде призначено хондропротектори, міорелаксанти, вітамінні комплекси, місцеві засоби. Лікування призначається курсами в період загострення та для його профілактики.
2. Мануальна терапія . Альтернативний варіант лікування. Методика передбачає оздоровлення хребта впливом рук лікаря, який здійснює різні маніпуляції, спрямовані на ліквідацію затискачів, спазмів та болю.
3. Масаж . На відміну від мануальної терапії, масаж має розслаблюючий і загальнозміцнюючий характер. Виконується він виключно фахівцем, адже неправильний рух, сильне натискання та вплив на «зони ризику» можуть закінчитися загостренням патологічного процесу.
4. Фізіотерапія . Електрофорез та лікарський фонофорез виконуються безпосередньо в ділянці попереку. Методики припускають введення лікарських речовин під впливом струму (електрофорез) та ультразвуку (фонофорез).
5. Бандаж . До та після операції пацієнту призначається носіння підтримуючого корсету, який буде важливим заходом профілактики компресії м'яких тканин. Пояс для попереково-крижового відділу знижує навантаження, переймаючи він функцію м'язів нижньої частини спини. Тривале його носіння є небезпечним, і дає зворотний ефект.
6. Лікувальна фізкультура . Гімнастика призначається у певний період захворювання, коли відсутні ускладнення та больовий синдром. Спеціальний комплекс вправ надає одночасно кілька позитивних ефектів: зміцнення мускулатури, стимуляція кровотоку, зняття набряклості та м'язового спазму, загальне оздоровлення, нормалізація психоемоційного стану.

Показання до операції

Оперувати грижу потрібно за суворими показаннями. Коли лікарська терапія з супутнім лікуванням різними методиками не дають результату, і клінічний комплекс тільки наростає, розглядається варіант радикальної операції (дискектомія, ламінектомія) або малоінвазивна техніка видалення грижі (ендоскопія, вапоризація, мікродискектомія).

Операція буде призначена у разі секвестрації диска, коли пульпозне ядро ​​відривається, і починає вільно блукати хребетним каналом.

Після операції починається реабілітація, яка триватиме від 2 до 8 місяців. Вона включає виконання всіх рекомендацій лікаря та хірурга. Основні правила відновлення після видалення грижі – спокій для хребта та ліквідація болю.

Після операції є ризик наслідків у вигляді пошкодження нервів, аж до парезу та паралічу, тому завжди порівнюються ризики проведення втручання та бездіяльності. Профілактика рецидиву та ускладнень — це довічний захід, адже будь-який фактор ризику може запустити повторну появу недуги.