Як проводиться пластики по Мейо при пупковій грижі

На сьогоднішній день будь-яка грижа повністю виліковується лише шляхом хірургічного втручання. Консервативна терапія, незважаючи на свою ефективність, не є провідним способом лікування гриж: фармакологічні препарати просто нездатні усунути причину такої хвороби.

Таке правило поширюється, зокрема, і пупову грижу. Остання за статистичними даними діагностується і фіксується переважно у жінок, вік яких перетинає межу 30 років.

У корені цієї недуги лежать патології та дефекти будови пупкових структур, які внаслідок підвищеного тиску утворюють грижовий канал, а потім і саму грижу. Стає ясно, що органічну аномалію неможливо вилікувати пігулками та таблетками. Так, основним свідченням є оперативне втручання.

Суть підходу

Пластика пупкової грижі по Мейо – один із найпоширеніших варіантів у лікуванні захворювання. Даний метод лікування відноситься до ряду ненатяжних герніопластик, що означає, що для проведення операції потрібні власні тканини хворого. Основне завдання – ліквідувати грижу, її залишки, і надалі зміцнити передню черевну стінку для запобігання рецидиву. Для цього хірурги виробляють подвоєний шар тканин. Це важливий момент, оскільки грижі живота славляться повторними випадками виникнення.

Передопераційний період

Перед будь-якою операцією хворий повинен пройти ряд досліджень, що дозволить лікареві-хірургу скласти план операції, мати низку препаратів на випадок ускладнення і в цілому орієнтуватися у загальному стані хворого.

До таких досліджень належить:

• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• електрокардіограма;
• аналізи, що показують здатність крові до згортання;
• аналіз на визначення вірусних захворювань, що легко передаються через кров: ВІЛ-інфекція, гепатити, сифіліс;
• алергічні проби.

Підготовка до втручання

Пластика по Мейо при пупковій грижі здійснюється на тлі місцевої анестезії у дорослих. Під час операції той перебуває у стані свідомості. У дітей операція може проводитися під наркозом (повною анестезією). Анестезуючу речовину вводять у спинномозкову рідину, де вона блокуватиме больові та інші відчуття. Лікарю важливо знати, які алергічні реакції є у ​​пацієнта.

Так, якщо хворий має алергію на препарати лідокаїну, йому показаний інгаляційний наркоз. У такому разі пацієнт буде непритомний.

Проведення операції

Хірургічне втручання починається з двох розрізів, які робляться у місці великого скупчення жирової тканини у поперечному напрямку. Хірург облямовує грижову освіту. Отримавши доступ до внутрішнього середовища організму, фахівець сепарує пласт сполучної тканини від підшкірної клітковини поперечним розрізом. Таким чином лікар отримує грижу в «голому» вигляді, при цьому маніпулювати випинання стає простіше.

Після цього виконується розтин кільця грижі, а потім власне грижовий мішок опиняється в руках лікаря. Його вміст розкривається. Фахівці оглядають начинку, оцінюють, вивчають стан органів, які там знаходяться, які потім вправляються назад на своє анатомічне місцезнаходження. За наявності спайкових процесів із внутрішньою стороною грижового мішка зрощення розсікають та видаляють.

Після цих маніпуляцій розріз на очеревині вшивають безперервним швом із кетгуту. Якщо відділ очеревини спаяний з частиною грижового кільця, її зашивають разом з апоневрозом. Після цього провадиться накладка ряду шовкових швів у формі літери «П». Такий спосіб дозволяє нашарувати частини швів один на одного. На цьому етапі операційний період закінчується.

Часто виникають ситуації, коли хворі бажають видалити пупок, або того вимагає стан пацієнта.

Також для цього існує кілька свідчень:

• грижа великих габаритів;
• послаблення м'язових волокон в області випинання та пупка;
• наявність спайкових процесів.

У разі видалення грижі пов'язане з видаленням пупка.

Недоліки та переваги методу

Дані категорії беруться до уваги тоді, коли є альтернативні підходи до лікування хвороби. Мається на увазі, що пластика по Мейо не завжди буде найкращим вибором.

Недоліки:

• щодо тривалий період відновлення;
• наявність болючих відчуттів після операції;
• наявність ймовірності випадків рецидиву при габаритних грижах.

Реабілітаційний період потребує багато часу (у середньому триває до 4 місяців). Також зберігається біль після втручання, проте той знімається поряд знеболювальних засобів. Також враховуються розміри грижі.

За досить великої грижі є невелика ймовірність її повторного виникнення.

Переваги:

• операція безпечна для пацієнта, що рідко дає будь-які ускладнення;
• техніка виконання операції проста, отже, що процес не трудомісткий і можливість непередбачених операційних ускладнень мінімальна;
• втручання можна проводити під місцевою анестезією, але це завжди краще, ніж під загальним наркозом.

Реабілітація

Після проведення оперативного втручання пацієнту рекомендується носити медичний бандаж. Такий засіб дозволяє знижувати навантаження на шви, а також прискорити процес регенерації утвореної рани. У перші кілька днів показаний постільний режим, виключаючи таким чином будь-яке фізичне навантаження. Вставати та проявляти фізичну активність можна після третього чи четвертого дня.

Для запобігання інтенсивному больовому синдрому лікарі призначають знеболювальні засоби. Також є ризик виникнення запальних процесів, тому спеціаліст призначає протизапальні препарати.

Крім того, пацієнту показано подальшу розробку м'язів живота. Для цього лікарі призначають лікувальну фізкультуру, фізіотерапевтичні заходи, заняття у басейні та сеанси масажу. Крім цього для якісного відновлення після операції рекомендується дотримуватися збалансованої дієти, яка містить більшість мінеральних речовин та вітамінних добавок.

Слід знати, що необхідно виключати будь-який продукт, що містить велику кількість простих вуглеводів, оскільки вони схильні до бродіння, що викликає підвищення внутрішньочеревного тиску. Рекомендується вживати каші, тушковані овочі.

Реабілітація у дітей відбувається набагато легше. Дитячий організм схильний до швидкої регенерації ушкоджених тканин. Особливу увагу слід приділити харчування дитини, наявності запорів або скупчення газів.

Ускладнення

У медицині виділяють ускладнення у ранній та пізній період. До першої групи належить приєднання місцевої бактеріальної флори, що спричиняє нагноєння, погіршення роботи деяких відділів кишечника, кишкова непрохідність та деякі наслідки після застосування загальної анестезії.

Такі стани фіксуються ще на стадії госпітального лікування, тому пацієнт може розраховувати на професійну допомогу медичного персоналу.

Ускладнення в пізній період виникають після виписки пацієнта зі стаціонару. Найчастіше спостерігаються такі ускладнення, як рецидив грижі, кишкова непрохідність.