Симптоми та методи лікування грижі білої лінії живота у дитини

Грижа білої лінії живота – захворювання, яке діти діагностуються досить рідко. На неї припадає всього 0,7-0,8% від усієї можливих гриж. У зоні ризику перебувають переважно малюки від п'яти років.

Незважаючи на рідкість, все ж таки існує ймовірність зіткнутися з цим захворюванням. У зв'язку з цим необхідно знати його різновиди, симптоми та підходи до терапії.

Причини та різновиди хвороби

Біла лінія живота - це специфічна анатомічна освіта, що складається з сухожильних волокон. Воно розташовується в центрі живота і тягнеться від мечоподібного відростка до лобкового зчленування. Зверху сухожильний тяж ширший, донизу він звужується. У зв'язку з цим утворення грижі можливе переважно у верхньому відділі.

Грижа білої лінії живота у дитини може відрізнятися формою отвору, через яке відбулося випинання.

Воно може бути:

ромбоподібним;
округлим;
овальним.

Найбільш небезпечна грижа розвитком защемлення. Звичайно, зустрічається воно дуже рідко, але виключати ймовірність розвитку все ж таки не варто. Ризик утиску зростає в тому випадку, якщо грижові ворота дуже вузькі.

Найчастіше патологія має спадковий характер. Вона також може бути наслідком змін анатомічної будови під час внутрішньоутробного розвитку або набутої слабкості сухожильних волокон.

Стадії хвороби

Патологія середньої лінії живота проходить три стадії розвитку. Дуже рідко у малюка виявляється одразу фінальна стадія. Набагато частіше хворобу вдається "спіймати" на першій-другій стадії, якщо батьки не відкладають звернення до лікаря.

Виділяють:

стадію передчеревної ліпоми , при якій у отвори, що утворилися в сухожильних волокнах випирають тільки жирові ділянки тканини, що утворює передочеревинний простір;
стадію утворення мішка , в якому можуть виявлятися різні органи (найчастіше там виявляється частина кишечника і сальник, але можна знайти там також частину шлунка, жовчний міхур);
стадію повноцінної грижі , при якій виявляються грижові ворота та мішок, наповнений частинами внутрішніх органів.

На третьому етапі розвитку хвороби дефект проглядається візуально без особливих зусиль. Його також можна промацати, відчути під пальцями.

Дуже рідко у пацієнта може виявлятися відразу кілька патологічних випинань, які розташовуються один над одним.

Симптоматика

Чи багато батьків задаються питанням про те, як запідозрити розвиток грижі білої лінії живота у малюка? У цьому може допомогти низка специфічних симптомів.

Насамперед, звичайно, на себе зверне невеликий дефект, який формою нагадує гулю. У новонароджених дітей він може бути помітний погано, через що можливі труднощі із постановкою діагнозу.

Крім шишки про наявність патології свідчать порушення з боку травного тракту.

Найчастіше пацієнти стикаються з:

появою печії;
безперервним почуттям нудоти;
блюванням, яке не приносить почуття полегшення;
різноманітними порушеннями випорожнень (у малюка може бути як діарея, так і запор).

На першій стадії яскраві клінічні ознаки переважно відсутні. Його діагностує лікар під час профілактичного огляду чи звернення з іншого приводу. У міру прогресування патології симптоми наростатимуть. Можлива поява скарг лише після будь-якого фізичного навантаження (плач у немовляти, спроби піднімати тяжкості, тривалий кашель чи чхання та ін.).

Для защемлення грижі характерна яскрава клінічна картина. На перший план виходить гострий больовий синдром. Болі у животі супроводжуються нудотою, блюванням, занепокоєнням. У разі розвитку затискання дитині потрібна термінова допомога.

Способи діагностики патології

Якщо немовля або більше доросле маля поводиться дивно або скаржиться на біль у животі, рекомендується негайно звертатися до лікаря. Лікувати захворювання в домашніх умовах та ще й без повноцінної постановки діагнозу – серйозна помилка, яка може коштувати дитині не тільки життя, а й здоров'я.

Діагноз встановлюється лікарем, виходячи з даних, отриманих при об'єктивному обстеженні малюка, розпитувань батьків щодо симптомів, що з'явилися. Обов'язково призначається ультразвукове дослідження черевної порожнини, завдяки якому можна встановити розмір грижі та її вираженість.

Додатково можуть проводитись:

рентгенологічне дослідження органів черевної клітини для найточнішої постановки діагнозу;
гастроскопічне дослідження;
дослідження прохідності кишечника із застосуванням спеціальної контрастної речовини.

Часто батьки припускаються помилки, намагаючись заговорити грижу у народних цілителів або вилікувати за допомогою рецептів народної медицини. Робити це категорично не рекомендується, оскільки велика небезпека посилення стану дитини через прогрес хвороби. Спроби лікуватись за допомогою знахарів та засобів народної медицини тільки заберуть час, не принісши при цьому жодної відчутної користі.

Як вирішити проблему

Лікування захворювання можливе лише за допомогою операції. Без хірургічного втручання грижа терапії не піддається, навіть якщо дорослі не хочуть відправляти своє чадо під ніж хірурга.

Перед тим, як буде проведено операцію, рекомендується провести мінімальну підготовку малюка. Насамперед змінюють раціон харчування, виключаючи з нього всі продукти, спрямовані на стимуляцію моторики кишківника. Також рекомендується організувати дрібне харчування, при якому їжа поглинається невеликими порціями, але 5-6 разів на день.

Лікування з допомогою операції виконується під загальним наркозом. Втручання зветься герніопластики.

Видалення грижі проводиться у кілька етапів. Спочатку хірург видаляє і грижового мішка всі внутрішні органи, розташовуючи їх на належних місцях. Потім ушивається грижовий мішок, а лише потім усувається дефект у білій лінії живота, через який взагалі сформувалося випинання. У деяких випадках органи бувають травмовані, і тоді доводиться додатково проводити їхнє ушивання з видаленням мертвих тканин.

Лікування патології рідко проводиться з використанням лише власних тканин тіла. В основному лікарі надають перевагу установці спеціальної стримуючої сітки, яка не дозволить патології рецидивувати.

Втручання вважається легким, дитина досить легко його переносить. Ускладнення розвиваються дуже рідко.

Період реабілітації після операції

Реабілітація – важливий елемент лікування, спрямований на закріплення його результатів та запобігання рецидивам.

В першу чергу рекомендується продовжувати дотримуватися дієти, хоча вона тепер і має дещо інший вигляд. У міру відновлення порції можна збільшувати, а проміжок між їдою робити довшим. У перші тижні перевагу краще віддавати рідкій та кашоподібній їжі.

Додатково рекомендується постачати малюка харчовими добавками, в яких міститься кальцій, вітаміни B, C. Клітковину краще не вживати у великих кількостях, щоб не спровокувати здуття живота.

Необхідно ретельно стежити за випорожненням дитини, не допускаючи сильних запорів. Запор може зашкодити процесу загоєння післяопераційної рани. Також важливо пам'ятати, що напруження при спорожненні кишечника може призвести до рецидиву хвороби.

У середньому тривалість реабілітації дитини становить від двох місяців до півроку. Під час відновлення дозовано вводиться фізичне навантаження.