Причини та методи лікування післяопераційної грижі живота

Післяопераційна грижа живота - патологічне випинання органів черевної порожнини в ділянці хірургічного рубця. Виникати ця патологія може відразу після операції або через кілька місяців і навіть років, як відстрочене ускладнення. У кожному випадку потрібно видалення післяопераційної грижі живота з подальшим проведенням низки профілактичних заходів.

Вентральне випинання - це часте наслідок видалення пупкової або пахвинної грижі, але виникати недуга може і після операції з приводу будь-якого іншого захворювання. Для формування патології після операції потрібні певні умови, які могли стати причиною грижі і без операції.

Захворювання часто поєднується з іншими ускладненнями і може стати загрозою життю. Вентральні грижі частіше за інших можуть досягати гігантських розмірів, вміщуючи шлунок, сальник і кілька петель кишечника.

Чому з'являється вентральна грижа

Виділяють два ключові фактори розвитку грижі черевної порожнини після операції:

1.Розбіжність шва.

Хірург під час операції може припуститися помилки, зробити грубий шов. Неякісний шовний матеріал стає причиною розходження тканин і через сформований отвір виходять сальник і частина кишки.

Розбіжність шва може статися і з вини пацієнта.

За післяопераційною раною треба доглядати, змінювати пов'язки, щоб не було зараження та нагноєння. У ранній період після хірургічного лікування не можна давати високих навантажень на м'язи черевної стінки, що може спровокувати порушення шва та появу грижі. Багато хірургів вважаю, що такий наслідок операції, як вентральна грижа, виникає лише у разі схильності, яка існувала вже до хірургічного втручання.

2.Вроджена чи набута слабкість м'язів.

Цей фактор особливо часто спостерігається у людей з надмірною вагою, малорухомим способом життя та вродженими захворюваннями м'язово-зв'язкового апарату. При ожирінні м'язи ослаблені, їх замінює жирова тканина, яка після операції зростається набагато повільніше. Підвищення тиску та навантаження не сприяють нормальному загоєнню тканин, тому є всі умови для формування післяопераційної грижі.

Фактори ризику

Сприятливими факторами появи вентральної грижі будуть:

здуття живота;
часті запори;
хронічний кашель;
патології органів дихальної системи;
перепади внутрішньочеревного тиску.

Після операції на черевній порожнині важливо дотримуватись профілактичних заходів, включаючи дієту, режим дня та навантажень. Якщо ж відразу після хірургічного втручання повернутися до звичного способу життя, це може призвести до поганого загоєння рубця, а фізичні навантаження та переїдання сприятимуть послабленню та розбіжності м'язів.

Захворювання та стани, що провокують розвиток грижі живота після операції:

хронічний панкреатит;
кишкова непрохідність;
кахексія та ожиріння;
перенесені тяжкі пологи;
період вагітності;
цукровий діабет;
бронхіт, запалення легень.

Ознаки захворювання

Перший прояв недуги - випинання в області рубця округлої або овальної форми. Спочатку воно малопомітне, але потім у грижовому мішку виявляється більше елементів, грижа поступово збільшується і без лікування може досягати гігантських розмірів – понад 40 см.

Симптоми післяопераційної грижі без супутніх порушень не відрізняються від звичайного випинання, але, коли є інші ускладнення, клінічна картина доповнюється низкою специфічних проявів.

При вентральній грижі завжди турбує біль у животі різної інтенсивності. Неприємні відчуття посилюються під час руху, при кашлі та підвищенні навантаження. Це буде важливою діагностичною ознакою, коли у хворого є зайва вага і випинання не визначається візуально.

При грижі можуть турбувати нудота, блювання, загальна слабкість, але це неспецифічні ознаки, які можуть вказувати одночасно на кілька хвороб, тому проводяться дослідження.

Можуть виникнути небезпечні симптоми ускладнень, тоді слід терміново звернутися до лікаря:

блідість або синюшність шкіри;
нудота з частою блювотою;
наростаючий біль у животі;
переднепритомний стан.

При грижі живота може статися таке ускладнення, як перитоніт. Запалення черевної порожнини відбувається внаслідок сильного стискання органів, тоді починаються некротичні процеси, інфекція поширюється на сусідні тканини.

Для перитоніту характерні такі симптоми:

напруга м'язів живота; твердість черевної стінки;
розлиті болі у животі;
зниження чи повна відсутність перистальтики;
сильна спрага, сухість слизової оболонки;
багаторазове блювання.

Крім перитоніту, може розвиватися кишкова непрохідність, про що свідчать відсутність випорожнень, постійна нудота, різке погіршення самопочуття, гострий біль у животі, бурчання. Будь-який симптом повинен братися до уваги і служити приводом для обстеження.

Дослідження при грижі

Діагностикою та лікуванням грижі займається хірург. Лікар оглядає черевну порожнину, бачить несиметричне випинання в ділянці хірургічного рубця. При натисканні освіта вправляється в черевну порожнину, також зникає у лежачому положенні.

Діагностика комплексна і може включати такі методи:

магнітно-резонансна томографія - дозволяє докладно оцінити вміст грижового мішка та навколишні тканини, шляхом МРТ визначається розмір утворення та порушені в патологічний процес органи;
езофагогастродуоденоскопія;
колоноскопія.

Як лікується післяопераційна грижа

Лікування вентральної грижі лише хірургічне. Видалення освіти проводиться методом натяжної чи ненатяжної пластики. Якщо інші види гриж ще можна тривалий час підтримувати консервативними методиками, то післяопераційна форма недуги потребує якнайшвидшого хірургічного лікування.

Видалення грижі живота проводиться декількома методами:

Пластика власними тканинами . Зашивання грижових воріт проводиться тканинами пацієнта без фіксації додаткових імплантатів. Цей метод застосовується рідше, він має багато протипоказань і високий ризик рецидиву.
Із встановленням сітчастого імпланту. Зашивання дефекту проводиться за допомогою спеціальної сітки, яка підшивається до тканин в ділянці грижових воріт. Ендопротез зростається з тканинами, захищаючи стінку черевної порожнини від повторного випинання.
Лапароскопічна герніопластика. Доступ до грижового мішка створюється через 3 проколи в ділянці живота. Через отвори вводяться інструменти та камера, попередньо черевна порожнина заповнюється газом. Такий метод дозволяє видалити грижу, встановити сітчастий імплант із мінімальним ризиком післяопераційних ускладнень та без широких шрамів.

Консервативний підхід до терапії

Лікування без операції доречне лише в тому випадку, коли є протипоказання до видалення грижі та проводиться підготовка до грижосічення. Консервативна терапія включає дотримання дієти, носіння бандажу, виключення фізичних навантажень та прийом симптоматичних ліків.

Що робити для профілактики ускладнень перед операцією:

нормалізувати вагу, що знижує навантаження на черевну стінку та сприяє зміцненню м'яза за рахунок зменшення жирового прошарку;
уникати напруги м'язів, не піднімати тяжкості;
своєчасно лікувати патології дихальної системи та ШКТ, щоб виключити фактори, що підвищують внутрішньочеревний тиск (кашель, запори, здуття);
носити підтримуючий бандаж під час повсякденних справ.

Умови реабілітації після видалення післяопераційної грижі живота:

створення умов нормального загоєння хірургічного рубця;
попередження зараження рани;
виключення випадкових травм та підвищення тиску всередині очеревини;
регулярне обстеження, проведення УЗД чи МРТ.

Ускладнення

Після будь-якої операції є ризик розвитку ускладнень. До групи ризику входять пацієнти з ускладненою грижею та супутніми захворюваннями ШКТ.

Які ускладнення можливі після видалення вентральної грижі:

утиск - затискання органів в області грижових воріт або мішка, що супроводжується ішемією та відмиранням тканин, крім порушення функції кишечника, відбувається запалення, присутній сильний біль, розвивається шоковий стан, потрібна негайна медична допомога;
копростаз - застій калових мас у частині кишечника, що міститься в грижовому мішку, стан небезпечний повільним отруєнням організму, потім відбувається запалення, інфікування грижового мішка, що частіше спостерігається у людей похилого віку;
перитоніт - виникає внаслідок перфорації органа в грижовому мішку, проявляється гострим болем, нудотою, напругою м'язів очеревини, уявним полегшенням стану на кілька годин.

Ризик розвитку ускладнень залежатиме від розміру грижі. Розрізняють малі, середні, великі та гігантські. В останньому випадку освіта досягає понад півметра і займає одночасно кілька областей черевної порожнини.

Післяопераційна грижа може бути вправною та невправною. Від цієї ознаки залежатиме термін проведення операції. При невправній грижі вищий ризик ускладнень, включаючи обмеження. Вправні грижі не настільки небезпечні, вони повертаються на місце в положенні, органи при цьому не здавлюються, функція порушена мінімально.

Будь-яка грижа живота потребує хірургічного лікування, незалежно від тяжкості проявів та результатів досліджень. Відкладаючи грижосічення, можна лише наблизити час розвитку ускладнень, коли потрібно проведення термінової операції.