Лікування та профілактика післяопераційної грижі

Операція на органах черевної порожнини у 25% випадків закінчується виникненням вентральної грижі. Це патологічний стан, у якому відбувається порушення анатомічного становища органів черевної порожнини. Останні рухаються через дефект м'язів під шкіру. Післяопераційна грижа явище нерідке і пов'язане з порушенням цілісності апоневрозу м'язів.

Кожен пацієнт по-різному переносить хірургічне втручання, і ймовірність появи грижі впливає безліч чинників, серед яких і вид хірургічного втручання.

Зіткнутися з післяопераційною грижею може кожен, включаючи маленьких дітей. Різні ускладнення та наслідки операції можуть виявитися в перші дні після втручання або через кілька років. Розбіжність швів, відсутність післяопераційного режиму, порушення техніки - це деякі з багатьох факторів появи грижі після операції з видалення або санації внутрішніх органів.

Грижа після операції частіше виникає при проведенні відкритого втручання, а от лапароскопічна та ендоскопічна техніки практично повністю виключають ризик такого ускладнення.

У разі виникнення патології у ранній і пізній період після операції призначається видалення післяопераційної грижі, і це єдиний варіант лікування. Хірурги сходяться на думку, що таке порушення, як випинання органів, небезпечне і лікується тільки шляхом видалення.

Симптоми післяопераційної грижі можуть довгий час бути відсутніми, особливо коли у пацієнта є зайва вага. Патологія виникає, незалежно від оперованого органу, чи це втручання з приводу жовчнокам'яної хвороби, холециститу, перитоніту, виразки та будь-якого іншого хірургічного захворювання, наслідки операції у 90% випадків одні.

Нерідко грижа з'являється після видалення жовчного міхура, жовчовивідних шляхів та термінового втручання з приводу випинання органів черевної порожнини.

Чому з'являється грижа після операції

Основна причина вентральної грижі після операції - розбіжність тканин черевної порожнини та порушення хірургічного шва. Це ускладнення завжди поєднується з іншими неприємними наслідками операції.

Фактори ризику у появі післяопераційної грижі:

грубий шов; використання неякісного матеріалу;
підвищення навантаження на м'язи живота під час реабілітації;
переїдання, заняття спортом, часте напруження м'язів;
зайва вага, вагітність;
патології шлунково-кишкового тракту із запорами та здуттям живота;
захворювання органів дихання із частим кашлем;
зниження опірності організму, інфекційні хвороби;
атрофія м'язів та зв'язок передньої черевної стінки;
нагноєння післяопераційної рани;
технічні помилки під час операції;
недотримання пацієнтом післяопераційного режиму.

Велике значення у появі грижі живота має спадковий фактор. Сприятливими факторами в такому випадку будуть дисплазія сполучної тканини та вроджена слабкість м'язів. За таких порушень формування грижі після операції відбувається практично в кожного. Коли хворий має ознаки дисплазії, операція виконується лише з наступною установкою сітчастого імпланту.

Післяопераційна грижа виникає тільки в області рубця, тобто його нормальне загоєння має вирішальне значення у появі недуги.

Порушення процесу рубцювання - не менш часта причина появи дефекту на черевній стінці. Інфікування рани може статися за недостатньої підготовки пацієнта до операції або з вини хірурга вже в ході операції. Запальний процес та нагноєння в рази підвищують ризик розвитку післяопераційної грижі.

Симптоми вентральної грижі

Визначити вентральну грижу не складно, адже вона проявляється випинання в області рубця. На животі можна бачити округлу освіту до 10 см або більше, коли йдеться про великі та гігантські вентральні грижі.

Загальні симптоми при вентральній грижі:

біль у галузі освіти на животі;
вправність випинання;
почервоніння шкіри та локальне підвищення температури.

Важливий симптом ускладнення після операції у дорослих – біль у животі. Вона може бути різної інтенсивності і посилюватися під час руху та при напруженні.

Хворого нерідко турбують запори та здуття, рідше виникають нудота, блювання, діарея, диспепсичні симптоми у вигляді печії та відрижки.

В області рубця прощупується хворобливе утворення. У положенні лежачи випинання може зникати, але особливо добре видно, коли хворий стоїть. Грижа живота може ущемитися, і в такому випадку всі симптоми наростають, а сама освіта перестає вправлятися. Таке ускладнення вимагає проведення негайної операції, але після неї не виключено повторне поява недуги.

Види вентральних гриж

Клінічні прояви залежатимуть і від форми вентрального випинання.

Класифікація післяопераційних гриж:

Критерій класифікації	Види
Локалізація	Серединні та бічні
Розмір	Малі – до 4 см; середні - до 15 см; великі – до 35 см; гігантські - понад 35 см.
Походження	Первинні та рецидивні
Ознаки	Вправні, невправні, одно- і багатокамерні, одинарні та множинні, неускладнені, защемлені, перфоративні.

Ускладнення

Післяопераційна грижа ускладнюється утиском та непрохідністю кишечника. Копростаз або застій калових мас з'являється внаслідок стискання петлі кишечника в грижовому мішку. Таке ускладнення закінчується перфорацією слизової оболонки і виходом вмісту кишки в черевну порожнину. Це призводить до перитоніту, що без своєчасної допомоги загрожує смертю.

Утиск — це часте наслідок вентрального освіти, що виникає раптово, і потребує негайної операції. Таке ускладнення супроводжується компресією органів, відбувається ішемія, починаються некротичні та запальні процеси.

Всі без винятку хворі з ускладненнями потребують радикального усунення випинання.

Лікування - хірургічне видалення

Операція – єдиний спосіб видалення вентральної грижі. Консервативні методики в цьому випадку будуть лише витратою часу. Грижосічення виконується методом відкритої або лапароскопічної герніопластики.

Натяжна пластика виконується при невеликому випинанні органів, коли грижа не ускладнена іншими патологіями ШКТ. У ході операції лікар вшиває дефект власними тканинами хворого, зшиваючи їх між собою поверх випинання. Ця методика застосовується дуже рідко, адже після такої операції високий ризик повторного захворювання.

Операція із встановленням сітчастого імпланту виконується при дефектах будь-якого розміру.

Це найбільш оптимальний варіант грижосічення з надійною фіксацією органів на своєму місці. Сітчастий імплант виготовляється з поліпропілену, і він згодом зростається із тканинами, захищаючи черевну стінку від випинання. Операція виконується з видаленням грижового мішка, і потім фіксується ендопротез, який нічим не закріплюється, а утримується з допомогою тиску.

Лапароскопічна операція видалення післяопераційної грижі підходить при неускладненій патології. Доступ до грижового мішка створюється через проколи на животі. У черевну порожнину вводяться інструменти та камера. У ході операції хірург може видалити патологічні тканини та встановити сітчастий імплант. Після того, як було зроблено лапароскопію, ризик ускладнень зведений до мінімуму.

Профілактичні заходи

Первинна профілактика вентрального освіти полягає у правильному догляді за рубцем та дотриманні післяопераційного режиму. Останній включає лікувальну дієту, щадний режим фізичної активності, виключення шкідливих звичок. Після операції обов'язково призначається бандаж, який попередить різке підвищення внутрішньочеревного тиску.

Коли післяопераційна грижа вже виникла, важливо призупинити її розвиток до вилучення. Для цього достатньо дотримуватися тих же профілактичних заходів: носити бандаж, дотримуватися лікувального режиму харчування, виключити навантаження на м'язи передньої черевної стінки.

Коли є схильність до грижі, лікар призначає профілактичне ендопротезування, тобто встановлення сітківки відразу після виконання операції на органах черевної порожнини. У період реабілітації хірург уже зможе точно сказати, що робити для запобігання відстроченим ускладненням, які можуть статися і через кілька років.